Відлуння Чорнобиля в нашій воді

ЧОРНОБИЛЬ. 22 роки тому...
Забруднення території України радіоактивними викидами викликаними катастрофою на Чорнобильській АЕС не має аналогів ні за масштабами, ні за глибиною екологічних, соціальних і економічних наслідків.
Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до надзвичайно великим забруднення навколишнього середовища, в тому числі Дніпровської водної системи. Наслідки аварії на ЧАЕС зумовили необхідність організації ґрунтовних спостережень та відповідних досліджень на території всієї України і, в першу чергу, це торкнулося р. Київ, водозабірні споруди якого знаходяться в голові каскаду Дніпровських водосховищ. Такі системні дослідження проводяться в ВАТ «АК «Київводоканал» і сьогодні.
В процесі радіоактивного забруднення басейну Дніпра виділяють два етапи. Перший (тривалістю кілька тижнів) був пов'язаний з аерозольним випадінням радіоактивних продуктів; другий — зумовлений надходженням радіонуклідів, які вже потрапили в басейн.
Основна кількість радіонуклідів надійшли в Дніпро протягом першого періоду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Сумарна бета-активність р. поблизу Києва на початку травня 1986 року більш ніж у 1000 разів перевищувала природний фон. Значна частка в радіоактивному забрудненні під час першої фази аварії припадала на короткоживучі радіонукліди — у першу чергу йод-131 та вміст радіонуклідів відповідав допустимим рівням того часу. Разом з тим, вже влітку 1986 року активність води зменшилася в кілька разів.
У Київському водоканалі протягом перших днів аварії оперативно був налаштований контроль якості води, спочатку по загальній активності бети, а далі і за визначенні широкого, спектру радіонуклідного складу води джерел водопостачання міста і питної води, яка подавалася в міську водопровідну мережу. Лабораторії були оснащені радіометрами, а потім і спектрометрами для визначення радіонуклідів широкого спектру. На водоочисних спорудах Дніпровської водопровідної станції була введена технологія очищення води з використанням сорбентів цеоліту та активованого вугілля. Технологія була розроблена провідними вченими як України, так і колишнього Союзу.
Проводився пошук альтернативних варіантів у водопостачанні міста. В екстреному порядку була запроектована і побудована плавуча насосна станція " РОСА-З00, яка дала можливість подавати безпечну деснянську воду на очисні споруди Дніпровської вопровидной станції протягом більш ніж півроку.
Такі рішення давали можливість значно зменшити дозову навантаження на організм людини, який спричинив водний фактор, і, в цілому, зменшити негативний вплив радіоактивного фактору на здоров'я населення р. Києва.
Організація широкомасштабного моніторингу за участю провідних інститутів НАН України, міністерств і відомств, а також всього водопровідно-каналізаційного підрозділу республіки дозволило одержати кількісні характеристики радіоактивного забруднення води в районі водозаборів р. Києва і всього Дніпровського каскаду. В результаті моніторингу було встановлено, що в загальному забрудненні Дніпровської водної системи основна частка припадає на два основних довгоіснуючих радіонукліда, а саме цезій-137 і стронцій-90.
Багаторічні дослідження свідчать, що за 22 роки досить суттєво знизився вміст цих елементів. На сьогодні, при нормативному значенні для обох ізотопів 2 Бк/дм3, концентрації у 1ОО разів нижче гранично допустимих рівнів. «Київводоканал» постійно відстежує ефективність видалення радіонуклідних забруднень з питної води і відповідність її вимогам Норм радіаційної безпеки України.
«Київводоканал» постійно відстежує ефективність видалення радіонуклідних забруднень з питної води і відповідність її вимогам Норм радіаційної безпеки України.
Враховуючи, що в умовах радіоактивного забруднення навколишнього середовища Київського регіону безпечне водопостачання є одним з головних завдань, керівництво міста з 1997 року прийняло Рішення про створення альтернативного водопостачання з підземних водоносних горизонтів, вода яких не містить радіоактивних забруднень чорнобильського походження.
І на сьогодні р. в Києві діє система бюветного водопостачання з підземних водоносних горизонтів сеноман-келовейського та середньоюрського горизонтів. В місті збудовано та експлуатується 209 бюветних комплексів.
Згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України 97/2000 вода підземних водоносних горизонтів, яка використовується для питних потреб, підлягає радіологічному контролю. Водоканал розпочав роботу по паспортизації артезіанських свердловин.
У зв'язку з цим, Київська міська влада профінансувала закупівлю унікальних за своїми характеристиками сучасних приладів радіологічного контролю — низькофонового радіометра «Квантулус» (Фінляндія) і спектрометра гами з напівпровідниковим детектором фірми «Ортег» (США). Ці сучасні високоточні прилади дозволяють експресний визначати зміст радиозотопного спектру, як антропогенного, так і природного походження.
Водоканал тісно співпрацює з питань радіоекологічного моніторингу з цілим рядом наукових закладів міста Києва, а також з Чорнобильським радіоекологічним центром. Тільки всебічне й широке знання проблемних питань з радіологічного забруднення р. Дніпро та Київського водосховища дає можливість подавати місту Києву якісну і безпечну питну воду.
Головний технолог — начальник управління головного технолога і якості продукії ВАТ «АК"Київводоканал» І. М. Лавренчук